Чи повинна кожна країна світу наслідувати шведський сценарій тарифікації вуглецю?

Тарифікація вуглецю означає запровадження податків на викиди вуглецю та системи торгівлі викидами, які у широкому розумінні відомі як найбільш ефективна модель для зменшення вуглецевих викидів.

Тому зростаюча кількість країн застосовує інструменти тарифікації вуглецю, та посилює існуючі. Тим не менше, за словами Джона Рума, старшого директора Групи Світового банку зі змін клімату, «Тарифікація відсутня в тих країнах, де вона повинна бути, більше того, вона все ще покриває лише малу частину глобальних викидів, а податок на викиди занадто малий, для того, аби ці викиди зменшувались».

Розглядаючи тарифікацію вуглецю, Світовий банк відмічає, що менше 5%  викидів, які охоплюються ініціативою щодо тарифікації вуглецю, оцінюються на рівні цілей Паризької угоди, (40–80 доларів США за тонну CO2 до 2020 року та 50–90 доларів США за тонну CO2 до 2030 року). Однак шведський податок на сьогодні є найвищим у світі, з ціною 1180 шведських крон (110 євро) за тонну викиду CO2.

Як працює тарифікація вуглецю?

Шведська енергетична податкова система складається з тарифікації вуглецю та енергетичного податку. Енергетичний податок стягується з основних видів автомобільного палива з 1930-х років, з палива для опалення з 1950-х років. А податок на викиди вуглецю був запроваджений у 1991 році в рамках великої податкової реформи за ставкою 250 шведських крон (23 євро) і поступово збільшувався з роками. Податок на викиди вуглецю стягується з палива для автомобілів та для опалення пропорційно середньому вмісту викопного вуглецю, оскільки викиди CO2, що виділяються при спалюванні будь-якого викопного палива, пропорційні вмісту вуглецю в паливі.

Час на пристосування

Податкові ініціативи впроваджувалися поступово, щоб у домогосподарств та підприємств був час пристосуватися до нововведень. Крім того, збільшення податку на викиди СО2, як правило, поєднується із загальними податковими пільгами в інших сферах, щоб уникнути підвищення загального рівня оподаткування та гарантувати, що податок не вплине непропорційно на домогосподарства з низьким рівнем доходу. Шведська промисловість також отримала значне звільнення від податку на викиди вуглецю, для забезпечення конкурентоспроможності.

Загалом шведський досвід показує, що можна скоротити викиди, зберігаючи економічне зростання. У період 1990-2017 рр. ВВП збільшився на 78%, тоді як внутрішні викиди ПГ скоротилися на 26% за той самий проміжок часу. У 2019 році Швеція посіла 8 місце за Глобальним індексом конкурентоспроможності.

Однак, хоча податок на викиди вуглецю сприяє досягненню скорочень цих викидів, очевидно, що стабільно зростаючий податок на СО2  можливий лише за умови надання домогосподарствам та фірмам діючих альтернатив викопному паливу.

Дійсно, скорочення викидів на 26% в першу чергу пояснюється, з одного боку, великим розширенням виробництва викопної електроенергії (насамперед атомної енергетики, гідроенергетики та біоенергетики), а з іншого - великим розширенням мережі теплопостачання, (головним чином отримує енергію з побутових відходів та різних деревних залишків), за рахунок чого використання викопного палива для опалення у Швеції зводиться майже до 0.

Виклики на горизонті

Враховуючи зазначене, Швеція справді є прикладом для наслідування для багатьох країн, але все одно залишається багато проблем та викликів. Лідером є транспортний сектор, на який припадає третина загальних викидів Швеції.

Дедалі частіше з’являються, раніше відсутні, тривожні ознаки того, що для подальшого збільшення податків на викиди вуглецю може бути важче знайти підтримку у широких політичних колах. Праві політичні партії дедалі активніше виступають проти підвищення податку на викиди вуглецю. З точки зору кліматичних перспектив це, безумовно, погані новини. За наявності діючих інструментів, зменшення викидів в транспортному секторі до 2030 року порівняно з 2010 роком очікується на рівні 35%, що вдвічі менше поставлених шведських кліматичних цілей у 70%.

Однак труднощі, що виникають у транспортному секторі підкреслюють важливість надання реальних альтернатив, у разі якщо країна ставить собі за мету зменшити викиди СО2. Перспективним напрямком вважають електрифікацію транспорту, проте і стійке біопаливо відіграє не останню роль.

Нульові викиди, нульові доходи від податку на викиди

Важливість електрифікації транспортного сектору також підводить до питання зменшення доходів держави внаслідок зменшення викидів. У 2018 році завдяки шведському податку на викиди вуглецю до державної скарбниці  надійшло 2,43 млрд євро, що покриває приблизно половину бюджету шведських сил оборони. Задовго до того, як викиди досягнуть нуля, зменшення надходжень вже будуть проблемою, а, отже, критичне питання ще належить вирішити. Як правило, найпоширенішим рішенням цієї проблеми є певний тип дорожнього ціноутворення, наприклад, кілометровий податок.

Чи стане кілометровий податок реальністю, ще доведеться з'ясувати. Однак тим часом шведський податок на викиди вуглецю продовжує не тільки приносити значні доходи, а головне, сприяти зменшенню викидів парникових газів.

Більш детально можна ознайомитись за посиланням.